Що таке борг

Борг – одна з найпоширеніших причин судових суперечок між бізнесом, фізичними особами-підприємцями та звичайними громадянами. Коли контрагент чи позичальник не повертає кошти вчасно, кредитору доводиться проходити шлях від письмової претензії до примусового виконавчого провадження. У цій статті – покроковий алгоритм стягнення боргу в Україні станом на 2026 рік: що таке борг з юридичної точки зору, які існують способи його повернення, скільки коштує кожен етап і як мінімізувати ризики невиплати.

Що таке борг і коли виникає право на його стягнення

Борг – це зобов'язання, за яким одна сторона (боржник) повинна виконати на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу або сплатити грошові кошти. Цивільний кодекс України використовує термін «борг» у кількох значеннях: як синонім зобов'язання, як обов'язок або як конкретну грошову суму.

Борг виникає на двох підставах:

• з договору – наприклад, заборгованість за поставлений товар, надану послугу або отриману позику;
• із закону – наприклад, податковий борг чи заборгованість зі сплати аліментів.

За загальним правилом кредитор може вимагати стягнення боргу лише після настання строку виконання зобов'язання. Втім, є винятки: якщо договір передбачає повернення коштів частинами (розстрочення), а боржник прострочив чергову виплату, кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми, що залишилася, разом із відсотками. Ця стаття зосереджена на договірних, переважно комерційних боргах – питання стягнення податкової заборгованості чи заробітної плати мають окреме правове регулювання і в цьому матеріалі не розглядаються.

Окремо варто пам'ятати про позовну давність – строк, у межах якого кредитор може звернутися до суду за захистом свого права. Загальний строк позовної давності становить три роки від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Для окремих вимог законодавство встановлює спеціальні, коротші або довші строки. Перебіг позовної давності переривається, зокрема, якщо боржник вчиняє дії, що свідчать про визнання боргу – наприклад, часткову оплату або підписання акта звірки взаєморозрахунків. Пропущений строк позовної давності не позбавляє кредитора права подати позов, але дає боржнику підставу заявити про застосування давності, і суд відмовить у задоволенні вимог, якщо кредитор не доведе поважність причин пропуску.

Способи стягнення боргу: три шляхи вирішення спору

Українське законодавство пропонує кредитору три основні інструменти повернення боргу:

• претензійний (досудовий) порядок – письмове звернення до боржника з вимогою добровільно погасити заборгованість;
• медіація – залучення незалежного посередника для досягнення компромісу без суду;
• судовий порядок – звернення з позовом до господарського або цивільного суду з подальшим примусовим виконанням рішення.

За загальним правилом звернутися до суду можна і без попереднього направлення претензії – обов'язковість досудового врегулювання встановлюється лише окремими законами, наприклад для деяких перевезень за міжнародними конвенціями. Проте на практиці претензія часто дає змогу повернути борг швидше і без витрат на судовий збір.

На вибір способу впливають кілька факторів: сума боргу, платоспроможність боржника, наявність підтвердних документів і готовність сторін до переговорів. Якщо сума невелика, а стосунки з контрагентом планується зберегти, доцільніше почати з претензії або медіації. Якщо ж боржник ігнорує звернення або сума значна, претензійний порядок втрачає сенс і варто одразу готувати позов – час, витрачений на добровільне погашення, у такому разі лише збільшує ризик того, що боржник встигне вивести активи.

Претензійний (досудовий) порядок стягнення боргу

Претензійний порядок – це спроба врегулювати спір без суду шляхом письмового звернення до боржника. Порядок направлення претензії між суб'єктами господарювання регулює стаття 222 Господарського кодексу України. Якщо ваші майнові права порушені, а боржник – юридична особа чи ФОП, ви маєте право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не передбачено договором або законом.

У претензії, як правило, зазначають:

• найменування та реквізити заявника і одержувача претензії;
• дату та номер документа;
• обставини, що стали підставою для претензії, і докази на їх підтвердження;
• вимоги заявника з посиланням на конкретні норми законодавства чи умови договору;
• суму претензії та розрахунок заборгованості;
• платіжні реквізити заявника та перелік доданих документів.

Претензію підписує уповноважена особа заявника і надсилає рекомендованим листом з описом вкладення або вручає боржнику під розписку. Одержувач зобов'язаний розглянути претензію протягом місяця з дня отримання, якщо інший строк не встановлено договором чи законом, і письмово повідомити заявника про результат розгляду.

Навіть якщо претензійний порядок не є обов'язковим для конкретного виду спору, направлення претензії має практичну користь: вона фіксує факт визнання чи заперечення боргу боржником, що потім можна використати як доказ у суді, а також може перервати перебіг позовної давності, якщо боржник визнає заборгованість у відповіді.

Судовий порядок стягнення боргу через суд

Якщо претензія не дала результату або кредитор одразу вирішив звертатися до суду, спір розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу – для суперечок між суб'єктами господарювання, або Цивільного процесуального кодексу – якщо боржник є фізичною особою. Позов, як правило, подають за місцезнаходженням або місцем проживання боржника-відповідача; для юридичних осіб та ФОП точну адресу можна перевірити у Єдиному державному реєстрі.

Подати позовну заяву можна особисто, поштою або через підсистему «Електронний суд» – вона є частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і у 2026 році вже працює у всіх судах України. Подання документів через електронний кабінет не лише економить час, а й дає знижуючий коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору.

Перелік відомостей, які обов'язково повинна містити позовна заява про стягнення боргу, встановлює процесуальний кодекс, за яким розглядається справа. Результатом розгляду справи стає рішення суду, а на його підставі – виконавчий документ: наказ суду в господарському процесі або виконавчий лист у цивільному. Якщо вимога кредитора безспірна і не перевищує встановленого законом розміру, можна скористатися спрощеною процедурою – судовим наказом, який видають без виклику сторін.

Боржник, який не погоджується з рішенням суду першої інстанції, має право подати апеляційну скаргу, а за потреби – і касаційну. Це подовжує загальний строк стягнення на кілька місяців, тому кредитору варто заздалегідь оцінювати, наскільки платоспроможний боржник і чи не намагається він лише затягнути час, поки виводить активи. Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на оскарження або після розгляду справи судом апеляційної чи касаційної інстанції.

Виконавче провадження: примусове стягнення боргу

Отримати рішення суду – це лише половина справи. Якщо боржник добровільно не виконує рішення, кредитор, або стягувач, звертається до державної виконавчої служби чи приватного виконавця із заявою, оригіналом виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску.

Після відкриття виконавчого провадження виконавець одночасно виносить постанову про арешт коштів і майна боржника. Копії цієї постанови надсилають банкам, іншим фінустановам та реєстраторам майна. У межах примусового виконання виконавець має право:

• звертати стягнення на грошові кошти, цінні папери, рухоме й нерухоме майно, майнові права та корпоративні права боржника, зокрема якщо вони перебувають у третіх осіб;
• забороняти боржнику розпоряджатися чи користуватися власним майном або встановлювати умови користування ним;
• застосовувати інші заходи примусового характеру, передбачені законом.

Насамперед арешт накладають на кошти боржника в касі та на банківських рахунках; інформацію про рахунки виконавець отримує від податкових органів, банків та інших державних реєстрів. Не підлягають арешту кошти на спеціальних рахунках, звернення стягнення на які прямо заборонене законом, зокрема на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування ПДВ. Якщо боржник після накладення арешту свідомо відкриває нові рахунки, щоб уникнути стягнення, виконавець передає матеріали правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України – невиконання судового рішення.

Коли коштів на рахунках недостатньо, стягнення звертають на інше майно боржника – спочатку те, що не бере участі у виробництві, офісні меблі чи готова продукція, потім нерухомість, обладнання, сировину. Якщо майна для повного погашення боргу не вистачає, виконавчий документ повертають стягувачу, який зберігає право подати його повторно. Усі описані правила поширюються і на боржників-ФОП.

Варто також знати про Єдиний реєстр боржників – публічний реєстр, який веде державна виконавча служба і в якому фіксуються особи з відкритим виконавчим провадженням. Перевірка контрагента за цим реєстром до укладення договору дає змогу заздалегідь оцінити ризик неплатоспроможності: якщо потенційний партнер уже фігурує в реєстрі за іншими боргами, ймовірність своєчасного виконання нового зобов'язання суттєво нижча.

Стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті

За кредитним договором кредитором може бути лише банк або інша фінансова установа. Грошові зобов'язання в Україні за загальним правилом виконуються в гривні; використання іноземної валюти як засобу платежу допускається лише у випадках, прямо передбачених законом.

Якщо борг обчислено в іноземній валюті, а стягнення здійснює виконавець, діє такий алгоритм: якщо у боржника виявлено кошти саме в потрібній валюті, їх перераховують на валютний рахунок державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а звідти – стягувачу. Якщо кошти є лише в гривні або іншій валюті, виконавець доручає фінустанові купити необхідну валюту протягом семи робочих днів; усі витрати на конвертацію покладаються на боржника. Українські суди неодноразово підтверджували принцип: яку валюту банк видав за кредитним договором, ту й потрібно повертати. Якщо ж справа обмежується претензійною стадією і договір не визначає валюту повернення, кошти повертають у тій валюті, в якій їх і отримали. Окремого дозволу Національного банку на проведення такого розрахунку зазвичай не потребується, якщо однією зі сторін валютної операції виступає уповноважений банк, що має відповідну банківську та валютну ліцензії.

Скільки коштує стягнення боргу у 2026 році

Вартість повернення боргу залежить від обраного способу і суми вимоги. Претензійна процедура практично безкоштовна – витрати обмежуються послугами поштового зв'язку. Судовий розгляд і подальше примусове виконання коштують суттєво дорожче, оскільки прив'язані до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 1 січня 2026 року становить 3328 грн.

За подання апеляційної скарги традиційно сплачують 150% від суми судового збору, за касаційної – 200%. Водночас якщо кредитор виграє справу, сплачений судовий збір і документально підтверджені витрати на правову допомогу стягуються із боржника, який програв спір.

Виконавче провадження також вимагає фінансових витрат від стягувача:

Невикористаний залишок авансового внеску повертають стягувачу протягом трьох робочих днів після закінчення провадження.

Як зменшити ризики та пришвидшити повернення боргу

Більшість описаних вище витрат часу і грошей можна суттєво скоротити ще на етапі укладення договору та перших ознак прострочення. Кілька практичних кроків знижують ризик того, що борг доведеться стягувати через суд і виконавця:

• Прописуйте в договорі чіткі строки оплати, порядок нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення.
• Перевіряйте контрагента через Єдиний державний реєстр та Єдиний реєстр боржників ще до підписання договору.
• Фіксуйте всі домовленості письмово – акти звірки, додаткові угоди, листування – вони знадобляться як докази під час судового розгляду.
• Не затягуйте з направленням претензії: чим раніше боржник отримає письмову вимогу, тим більше шансів повернути кошти без суду.
• Подавайте документи через «Електронний суд» – це економить час і дає знижку на судовий збір.
• Обирайте приватного виконавця, якщо потрібно пришвидшити примусове стягнення: на практиці приватні виконавці нерідко працюють оперативніше за державну виконавчу службу.